Корець, нині райцентр Рівненської області, лежить прямо на трасі Київ-Львів. Звідси добре видно золоті бані церков, які краще за дороговказ приведуть до центру міста.

Назва поселення вперше згадується в Іпатіївському літописі 1150 р. Бачив Корець багатьох князів: і Данила Галицького, і Федора Острозького, який, власне, і звелів поставити добре укріплений замок на місці старого городища. З XV ст. містечко знаходився у володінні князів Корецьких, Лещинських, Чарторийських. Останній із володарів, Юзеф Чарторийський, наприкінці XVIII ст. зробив Корець одним із найгарніших і найбільш потужних промислових міст Волині. Він заснував тут меблеву фабрику, мистецька традиція якої тривала до середини ХІХ ст., А головне - збудував у передмісті Юзефін порцелянову фабрику, вироби якої були дуже популярні далеко за межами краю.

 

Фарфор, над яким працювали близько тисячі робітників під керівництвом французьких майстрів Мезерів, не поступався саксонському і був краще віденського. Але в 1796 р. пожежа знищила підприємство, а після смерті Юзефа Чарторийського вже ніхто не зміг відродити колишню славу корецької порцеляни. Та й саме містечко протягом двох наступних століть поступово втрачав своє значення.

Корецький замок намертво зрісся з суворими гранітними скелями, що височать на кілька десятків метрів над долиною річки Корчик. На цьому місці ще Острозький свого часу спорудив дерев'яний замок, а волинський воєвода Богуш Корецький у першій половині XVI ст. укріпив його стінами. Регулярний, бастіонної системи замок із боку материка був оточений глибоким ровом з підйомним мостом, який веде до фортеці. У XVII-XVIII ст. замок суттєво перебудували. Останню, найбільшу перебудову здійснили у 1780-х князі Чарторийські, в результаті чого замок був пристосований під княжий палац із модним на той час бароковим декором. Саме з тих часів дійшли до нас залишки зовнішніх цегляних стін і чудовий арочний кам'яний міст. Частково збереглися й підземелля - обов'язкова багатофункціональна частина середньовічного замку. У 1832 р. в Корецькому замку сталася пожежа, і з тих пір його більше не відновлювали.